ДОГОВІР КОЛЕКТИВНИЙ — локальний нормативно-правовий акт, який містить комплекс нормативних положень та колективно-договірних зобов’язань, спрямованих на регулювання трудових, соціально-економічних та організаційно-управлінських відносин, що складаються в межах підприємства, установи, організації. Д.к. — це письмова угода про соціальне партнерство, яка укладається між власником підприємства або уповноваженим ним органом, з одного боку, та трудовим колективом через профспілки чи інші уповноважені ним органи — з іншого, з метою врегулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, що потребують додаткової регламентації згідно з чинним законодавством, урахуванням особливостей здійснення роботи на цьому підприємстві, а також питань, не врегульованих чинним законодавством. Термін «колективні договори» був уперше вжитий подружжям Беатрисою та Сіднеєм Уебб у 1891 р. (Велика Британія). Одними з перших колективні договори в Російській імперії були укладені металістами Харкова, набувши поширення після 1917 р. З 1933 до 1947 р. на території СРСР укладення Д.к. припинилося. З 1947 р. Д.к. не мали нормативного характеру, а були господарсько-політичними угодами. І лише з початком проведення господарських реформ у 1965 р. Д.к. набули в СРСР особливого значення, одержавши нормативний статус. З середини ХХ ст. у багатьох розвинених країнах Заходу проблеми між найманими працівниками, роботодавцями та державою вирішуються на основі соціального партнерства (співробітництво соціальних партнерів). Модель поведінки учасників соціально-трудових відносин закріплена в міжнародно-правових стандартах (Рекомендації МОП №№ 94, 113, 129 і 152, Конвенція МОП № 144). В Україні практика укладання колективних договорів та угод набула цивілізованого характеру з прийняттям у 1993 р. закону «Про колективні договори і угоди». На підприємствах фармацевтичної галузі, незалежно від форм власності та господарювання, кількості працюючих згідно з діючим законодавством повинні бути укладені Д.к. Їх наявність дає змогу підприємствам обґрунтовано надавати працівникам (а також пенсіонерам) додаткові відповідно до чинного законодавства соціально-побутові пільги. Д.к. у фармацевтичних і аптечних підприємствах укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов’язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин з урахуванням особливостей виробництва фармацевтичної продукції, впливу факторів на стан працівників і узгодження інтересів працівників, власників та уповноважених ними органів, зокрема: зміни в організації виробництва і праці; забезпечення продуктивної зайнятості; нормування й оплата праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.); установлення гарантій, компенсацій, пільг; участь трудового колективу у формуванні, розподілі й використанні прибутку підприємства, установи, організації (якщо це передбачено статутом); режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку; умов і охорони праці; забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організації оздоровлення й відпочинку працівників; гарантії діяльності профспілкової чи інших представницьких організацій працівників; умов регулювання фондів оплати праці та встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці. У Д.к. сторони можуть передбачати додаткові відповідно до чинного законодавства й угод гарантії, соціально-побутові пільги. Д.к. укладається між власником фармацевтичного виробничого підприємства, оптової фірми, аптечного підприємства, іншого суб’єкта галузі незалежно від форми власності та форми господарювання або уповноваженим ним органом (особою), з одного боку, і профспілковими організаціями, які діють відповідно до своїх статутів, а в разі їх відсутності — представниками, вільно обраними на загальних зборах найманих працівників або уповноважених ними органів — з іншого. Д.к. набуває чинності з дня його підписання представниками сторін або з дня, зазначеного у ньому. Термін дії Д.к. може визначатися угодою сторін, діє до того часу, поки сторони не укладуть новий. Д.к., що базується на державних, галузевих і регіональних угодах. Сторонами Генеральної (державної) угоди виступають Уряд України і Конфедерація роботодавців України та профспілкові об’єднання України (Всеукраїнські профспілки і профоб’єднання). Д.к. підлягають повідомній реєстрації у місцевому органі державної виконавчої влади (два примірники повертаються сторонам, а копія договору залишається на зберіганні в реєструючому органі). Д.к. може укладатися в структурних підрозділах підприємства. Право перевірки суб’єктів господарювання щодо дотримання законодавства про працю (включаючи наявність Д.к.) постановою КМУ від 18.01.2003 р. № 50 і наказом Міністерства праці і соціальної політики України від 21.03.2003 р. № 72 надано посадовим особам Держнаглядпраці та інспекторам територіальних державних інспекцій праці.
Закон України «Про колективні договори і угоди» (від 01.07.1993 р. № 3356-ХІІ) (режим доступу Інтернет http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?user=a&find=1&typ=21); Закон України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» (від 15.09.1999 р. № 1045-ХІУ) (режим доступу Інтернет http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?user=a&find=1&typ=21).